14 липня у Києві пройшов «Другий Петропавлівський напівмарафон Чайка», де брав участь один із найсильніших легкоатлетів Чернігівської області останнього часу, Павло Олійник.

І редакція нашого сайту, скориставшись можливістю, поставила Павлу питання, які нас цікавлять.

Паша, на цих змаганнях ти посів 4-е місце, як бігло і які враження від забігу?

На даному етапі підготовки, результатом (1:08,54) та місцем я задоволений. Біглося не дуже легко, особливо після 12-го км, тому що два попередні тижні я практично відпочивав, тренувався навіть не щодня. З п’яти напівмарафонів, що я утік цього року на змаганнях, цей, мабуть, найважчий. Організація дуже сподобалася, траса та забезпечення по дистанції на високому рівні.

Спочатку хотілося б познайомити наших читачів з тобою. Звідки ти родом і як прийшов у легку атлетику?

Я родом із с.Іванівка, Сновського (Щорського) району. Зараз мешкаю у Чернігові. У 2003 році у складі спортивної команди від школи я вперше поїхав на районний крос у м. Щорс, де на дистанції 3 км одразу посів друге місце. За підсумками я, у складі збірної команди району, поїхав на Чемпіонат області з кросу, де посів 3 місце. Мені запропонували тренуватися, і я потрапив до групи до Бережного Василя Дмитровича. Раз на тиждень велосипедом я їздив на тренування до сусіднього села Тур’я, куди з районного центру приїжджав тренер. Вже навесні 2004 року я виграв свій перший Чемпіонат області з юнаків на 3000м і потрапив до збірної області.

Твоя профільна дистанція 3000м із перешкодами (стипль-чез), на ній у тебе встановлені рекорди області за всіма віками. Як ти її вибрав?

Так як спочатку я непоганий кроссмен і моя техніка бігу силовіша, Василь Дмитрович запропонував на тренуваннях спробувати долати перешкоди. Почало виходити, і було ухвалено рішення бігти стипль на Чемпіонаті області. Пробігши вперше, я одразу виграв по юнакам і з того часу ця важка дистанція стала моєю коханою.

Павло Олійник- легкоатлет

Спеціалізація стипль 3000 метрів

З 2005 року ти навчався у ЧНПУ ім. Т.Г.Шевченка на факультеті фізичного виховання та тренувався у Сердюка Василя Івановича. Як так вийшло?

Коли вступив, то Бережної В.Д. порадив у Чернігові піти тренуватися до його земляка із Щорського району, Сердюка В.І. На той момент у нього була сильна група з МС, КМС (Дубоносов В., Жудін М., Кровлайдіс С., Мироненко Д., та багато інших). Мені було за ким тягнутися, з кого брати приклад і в кого переймати досвід. Ми всією групою виїжджали на тренувальні збори та змагання.

Що найбільше запам’ятовується можеш розповісти про студентські роки?

Було багато чого цікавого (сміється), особливо згадуючи життя у гуртожитку, сесії та змагання. Може одним із того, що найбільше запам’яталося, було те, що вже на 1-му курсі в 2006 році я виграв свою першу медаль Чемпіонату України. Це було на дистанції 3000м с/п, де я посів ІІІ місце.

Яке твоє улюблене місце для тренувань?

На першому місці для мене досі – Ялта. Туди ми з групою могли їздити по 2-3 рази на рік на збори, не говорячи вже про змагання. До речі, 80% усіх моїх особистих результатів було поставлено саме в Ялті. Там же у 2010 році я вперше виконав норматив Майстра спорту України. З 2014 року, замість Ялти, я їжджу до Карпат чи Одеси. Але, якщо чесно, то з кліматом Ялти ніщо не зрівняється … Там і гори, і море в одному флаконі!

Загання в Ялті (Україна)

Розкажи про найзапам’ятніші змагання?

Напевно, це коли я вперше виграв Чемпіонат України (2007 рік) та вперше виконав норматив МС (2010 рік). Тут емоції неймовірні! Перша перемога найбільше запам’ятовується!

Ще дуже запам’ятався мій другий чемпіонат Європи з кросу, який проходив у 2007 році в Іспанії. На цих змаганнях перемогу серед чоловіків здобув наш співвітчизник Сергій Лебідь – дев’ятиразовий переможець Чемпіонатів Європи з кросу.

З 2013 ти почав бігати пробіги. З чим пов’язана така зміна?

Причина банальна: їсти хочеться! (сміється) Якби від області була якась фінансова підтримка, то ще цілеспрямовано готувався б на доріжку. Знаю, що ще не показав свого максимального результату. Стадіон і шосе поєднувати дуже важко, тому що тут має бути різна підготовка. Виступаючи на доріжці, ти більше готуєшся, на кожному старті викладаєшся «на повну» і на рік у тебе 10-15 змагань. На пробігах за рік у мене виходить близько 50-55 змагань, але тут не все ти біжиш на максимум, іноді розподіляєш сили на 2 дні змагання поспіль, а часто багато залежить від конкуренції. До того ж найчастіше виходячи на старт, ти не знаєш траси, і іноді доводиться бігти не тільки асфальтом, трапляються кросові траси, трейлові, і навіть гірські. Тут треба бути готовим до всього! На пробігах своя, особлива атмосфера, багато вболівальників часто все організовано як свято. На деякі старти хочеться повертатися знову і знову.

Павло Олійник переможець забігу в Чернігові

Легкоатлетичний крос

Пробіги міжнародні

Трейл

Яким ти бачиш своє спортивне майбутнє? Чи не хотів спробувати себе як тренер?

У планах є пробігти королівську дистанцію – марафон. Ну і звичайно покращити свої результати на 10 км та півмарафоні. До того ж, не виключаю, що ще можу повернутися на доріжку.

Тренерство, в принципі, мені цікаве, але поки я чинний спортсмен, немає часу займатися цим серйозно. Зараз я допомагаю тренуватися лише своїй дружині Світлані.

Маючи стільки стартів на рік, напевно, буває багато чого курйозного та неординарного? Розкажи нам якийсь випадок!

У 2013 році я виграв Чемпіонат України у приміщенні на 3000м с/п, більшу частину дистанції пробігши в одному шиповку. Ще на першому кілометрі, коли ми бігли великою групою, мені зняли шиповку з п’яти, пробігши трохи в «тапочці», я скинув шпильку остаточно і добігав наполовину босим. Але це мені не дуже завадило, бо я був добре готовий.

Чемпіонат України стипль

А цього року був один закордонний старт, де довелося наздоганяти весь забіг. Не знаючи добре мови, я не почув, що старт буде дано на 10 хвилин раніше. Почувши постріл, я був за 300-400м з іншого боку від старту, і не одразу зорієнтувався, що втік мій забіг. Коли підбіг, спитав організаторів і мені сказали: «Go! Go! Go!», я одразу все зрозумів і довелося добре попрацювати на першій половині дистанції. Наздогнавши і перегнавши лідируючу групу, я майже до кінця гонки не був упевнений у своїй позиції. Тільки коли вже перетнув фінішну лінію, я зрозумів, що виграв!

У цьому році ти став частиною бігової команди ONEteam Mizuno. Як і чому?

В Україні зараз все більших обертів набирає клубний рух. До речі, у Європі давно немає системи федерацій. За клубною системою – майбутнє. Практично у всіх великих містах вже є кілька бігових клубів. Увійти до команди ONEteam мене запросила ЧСЧК з легкої атлетики Таня Головченко, в його основі багато сильних легкоатлетів та тріатлоністів. Наша мета – пропаганда бігового руху в Україні своїм прикладом, допомога бігунам-початківцям та представлення тих спортивних брендів, які є нашими партнерами. Насправді дуже приємно і цікаво бути частиною великої бігової сім’ї, змагатися з іншими клубами та їх спортсменами.

Команда ONEteam

Що тобі є головним мотиватором?

Насамперед моя сім’я. А взагалі, я за характером дуже заводний, і для мене кожні змагання, кожне тренування – виклик. Бажання подолати себе, досягти нових рекордів є найкращим мотиватором для мене, як у спорті, так і взагалі по життю.

Розкажи як ти харчуєшся під час підготовки та змагань?

Здебільшого не обмежую себе, їм усе, що хочеться. Жодної особливої дієти не дотримуюся. Люблю картоплю в будь-якому вигляді, м’ясо, різні овочі та фрукти! Звичайно, намагаюся поменше вживати жирного та копченого. А взагалі я відчайдушний ласун: торти, цукерки, тістечка, це до мене! (сміється)

На Чернігівщині зараз практично не залишилося дорослих спортсменів високого рівня, їх можна на пальцях перерахувати. Який вихід бачиш із ситуації, що склалася?

Вирішення проблеми всім відоме: розвивати дитячий спорт! Без «дитячого» спорту немає майбутнього у «дорослого» спорту. Усі тренери, які працюють з дітьми, підтвердять, що зі 100 школярів, які прийшли в легку атлетику, до дорослого віку, добре, якщо «доживають» 5-6 осіб. Нині все залежить від фінансування! Немає жодної мотивації ні для дітей, ні для тренерів. У той час коли я починав тренуватися, майже кожен тренер у Чернігові на збори вивозив групу по 10-20 осіб рівня ІІ-ІІІ розряду, я вже не говорю про МС, КМС та І розряд. Видавали форму, возили на змагання… Тренери, зараз, часто працюють на одному ентузіазмі. Дуже хотілося б побачити відродження легкої атлетики в Чернігові! Дуже шкода, що зараз керівництво області не зацікавлене у сильних спортсменах. Адже багато найсильніших легкоатлетів нашої області зараз репрезентують інші регіони, наприклад Бібік Оля, Скрипак Оля, Слобода Дарина, Поздняков Олексій, Миколенко Марія, Красуська Аня та інші.

Павле, дякую за таке велике інтерв’ю!

А для тих, хто дочитав цю статтю до кінця, буде приємний бонус! 😉 Напишіть у коментарях під публікацією на сайті або на нашій сторінці у Facebook: Скільки, на вашу думку, Чемпіонатів України ВИГРАВ Павло Олійник? Тому, хто перший назве правильну цифру, буде невеликий подарунок від Павла. Всім удачі!

6 коментар до “Рубрика “Цікаві люди”: Павло Олійник.”
  1. 6 Чемпионатов Украины(с 2011 года, не счетая Кубков Украины и Чемпионатов ФСО)

  2. Дякуємо всім за участь в нашому конкурсі! Правильною відповіддю є 7 разів!:) Стльки разів Павло Олійник саме ВИГРАВАВ Чемпіонат України. Якби сюди влючити Кубки та командні ЧУ, то звісно була б набагато більша цифра. Тож за результатами конкурсу в нас два переможця: Юлія Дятлова, яка дала відповідь 8 разів на сторіночці у Facebook, та пан Олександр, який дав відповідь 6 на нашому сайті! Вітаємо переможців!!! Ми з вами зв’яжемось та домовимось про отримання призів! Слідкуйте за нашими новинами та приймайте участь у наших нових конкурсах!

Залишити відповідь